ІСТОРИКО-ГЕНЕЗИСНИЙ РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ХМАРО ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Анотація. У статті проаналізовано історичні аспекти становлення поняття «навчальне середовище» та підґрунтя щодо забезпечення інформатизації освіти методом впровадження інформаційних технологій в освіту, виникнення та визначення поняття «хмаро орієнтоване навчальне середовище».

Ключові слова: середовище, навчальне середовище, хмаро орієнтоване навчальне середовище, інформаційні технології, навчальний процес, інформатизація освіти.

Постановка проблеми. Перспективи розвитку освітньої галузі в Україні пов’язані з удосконаленням педагогічних технологій, які орієнтовані на адаптивність та керованість подання навчального матеріалу, залучення суб’єктів навчання до його активного сприйняття та відтворення. Забезпечити реалізацію такого підходу покликані спеціально організовані навчальні середовища (НС). Проблема створення навчального середовища не є новою у педагогіці, нею на різних етапах розвитку суспільства займалися науковці педагоги. В умовах стрімкого розвитку техніки і технологій, коли на зміну інформаціно-комунікаційним приходять хмарні технології, постало питання організації нового навчального середовища, яке б відповідало умовам і запитам сьогодення. При цьому не можна повністю відмовлятися від тих надбань, які зробила наукова спільнота на всіх етапах формування навчального середовища.

Метою статті є історико-генезисний аналіз становлення уявлень про навчальне середовище та хмаро орієнтоване навчальне середовище.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою вдосконалення навчального середовища на різних етапах його становлення займалися В.Ю. Биков, М. Бим-Бад, Джон Дьюї, Ю.О. Жук, В.В. Лапінський, В.М. Мадзігон, А.С. Макаренко, М. Монтессорі, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Т. Шацький, В.А. Ясвін та ін. Високо оцінюючи внесок зазначених дослідників у розробку окресленої проблеми ми пропонуємо розглянути історико-генезисний аналіз становлення уявлень про навчальне середовище та внесок у його становлення хмарних технологій, що відображає сучасний рівень розвитку української загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу. Поняття «середовище» досить широке поняття, що включає в собі всі сфери людської життєдіяльності. В ході еволюції людства зі збільшенням кількості сфер діяльності людини-громадянина розширюється і число видів (типів) середовищ: культурне, економічне, політичне, природне, суспільне, громадське, навчальне (освітнє).

Кожна людина у своєму житті стикається в більшій чи меншій мірі з кожним типом середовищ. На здобуття освіти найбільшою мірою впливає навчальне (освітнє) середовище, яке має досить давню історію.

Одними з перших навчальних (освітніх) та виховних середовищ можна вважати створення гетерії Піфагора – прообразу першої філософської школи, Платоном – філософської школи (Академії Платона), Арістотелем– Лікею (школи, де заняття проходили на відкритій галереї в природних умовах). В епоху Середньовіччя, за навчальне середовище вважалися церковні та монастирські школи, а в подальшому для дітей купців та ремісників – гільдійські та цехові школи; в епоху Відродження – колегіуми, гімназії, в тому числі школа-інтернат «Будинок радості» (1424) очолювана Вітторіно де Фельтре – італійським педагогом-гуманістом. Окремі питання створення та організації навчального середовища в епоху Відродження вивчалися французьким педагогом Франсуа Рабле [4], нідерландським ученим Еразмом Роттердамським, французьким мислителем гуманістом Мiшелем Монтень, англійським мислителем Томасом Мором.

Основоположник педагогічної науки епохи Реформації чеський педагог Ян Амос Коменський [4] вперше розробив класно-урочну систему навчання та охарактеризував основні вимоги до навчального середовища. За навчальне середовище в епоху Просвітництва  Жан Жак Руссо вважав саму природу.

Швейцарський педагог-демократ Й.Г. Песталоцці – розробник спеціальної розвиваючої системи вправ, організував у своїй садибі у 1774-1780 рр. «Нойгоф» – один з перших в історії дослідний навчально-виховний заклад [4]. Англійський педагог Роберт Оуен вважаючи, що людина є продуктом середовища, створив «Новий інститут для формування характеру». Німецький педагог Ф. Фребель відкрив у Тюрінгії «Заклад для ігор і занять дітей молодшого шкільного віку». Свої погляди на навчальне середовище у книзі «Роздуми про викладання», у співавторстві, висвітлюють російський та французький математики М.В. Остроградський з І.А. Блумом.

В аспектах наочності, свідомості, систематичності, активності та самодіяльності учнів характеризував навчальне середовище Костянтин Ушинський. Георг Кершенштейнер один з представників реформаторської педагогіки в Німеччині вважав трудову школу навчальним середовищем. Пізнання та діяльність у навчальному середовищі вперше поєднані американським філософом Джоном Дьюї. Італійський педагог Марія Монтессорі, відкривши в Римі школу для дітей зі слабкими розумовими здібностями, запровадила експериментальне вивчення дитини в умовах її вільного розвитку в спеціально організованому середовищі, надаючи особливого  значення підготовці середовища, його організації. Створюючи навчальне середовище разом з дітьми, французький педагог Селестен Френе акцентує увагу на розвивальній та виховній функції такого середовища. Вальдорфські школи (засновники Рудольф Штайнер та директор і співвласник фабрики «Вальдорф-Асторія» Еміль Мольт) своєрідне навчальне середовище, з епохальним викладенням матеріалу. Згідно досліджень польського педагога Януша Корчака [4], навчальне середовище – творче, самоактивне і самодіяльне, у якому особистість відчуває на собі його вплив. За  методикою французького педагога Роже Кузіне, навчальне середовище – це вільні групи учнів, що самостійно вибирають завдання, а вчитель у такому середовищі є лише спостерігачем, консультантом та здійснює контролюючі функції. 

Створюючи трудові колонії, в концепцію навчального середовища яких, видатний педагог А.С. Макаренко [4] поклав взаємодію колективу та особистості у поєднанні наукової освіти з громадсько-корисною продуктивною працею та моральним вихованням. Джерелом розвитку вищих психічних функцій, вважав білоруський психолог Л.С. Виготський, є середовище. Вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективної поведінки дитини, як форма співробітництва між людьми інтерпсихічна і лише потім стають індивідуальними (інтрапсихічними) функціями самої дитини.

Ставлення до середовища з часом змінюється. Змінюється і роль середовища в розвитку, вплив якого опосередковується переживаннями дитини.

Навчальне середовище засноване на принципі гуманізму, в якому система оригінальних методів, прийомів, форм навчання та виховання школярів з метою розвитку їх творчих, інтелектуальних та фізичних здібностей створив український педагог В.О. Сухомлинський [4].

Застосування перших електронно-обчислювальних машин у навчальному процесі спонукало до значного оновлення навчального середовища, у якому досить велика увага приділяється інформаційно-комунікаційним технологіям.

Тому на думку М.І. Жалдака [2] створення шкільних предметних лабораторій, розробки і запровадження методик навчання усіх загальноосвітніх предметів на основі навчальних досліджень з ІКТ підтримкою у відповідних предметних освітніх середовищах, видаються найбільш виваженими, доцільними, перспективними і прогресивними. Н.В. Морзе [5] активно сприяла впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес середніх та вищих навчальних закладів та одна з перших створила навчально-наукове електронне освітнє середовище.

На даному етапі стрімкого розвитку науково-технічного прогресу набирають популярності відкриті навчальні середовища, складовими яких є комп’ютерно орієнтовані засоби навчання та мережа Інтернет. У відкритих навчальних середовищах забезпечується реалізація в повному обсязі дистанційних форм навчання особистісно спрямованої освіти та необмеженого доступу до науково-інформаційних ресурсів.

У дослідженні Ю.О. Жука [3] до складу НС включаються матеріальна та інформаційна складові, які мають безпосередній вплив як на організацію діяльності суб’єктів навчання, так і забезпечують можливість отримання результатів за конкретними, заздалегідь сформульованими завданнями.

Поняття «хмаро орієнтоване НС» В.Ю. Биков [1] визначає, як ІКТ-середовище вищого навчального закладу, в якому окремі дидактичні функції, а також деякі принципово важливі функції здійснення наукових досліджень передбачають доцільне координоване та інтегроване використання сервісів і технологій хмарних обчислень.

Узагальнюючи приведені дослідження ми прийшли до висновку, що вчені кожної епохи намагалися організувати і описати оптимальне навчальне середовище, яке б відповідало запитам суспільства.

На початку ХХІ століття, коли в освітній діяльності починають активно використовуватися хмарні технології, актуальною стає проблема створення хмаро орієнтованого навчального середовища. Для забезпечення вимог державного стандарту до рівня підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів, на нашу думку, хмаро орієнтоване навчальне середовище повинно мати такі якості: 1) інноваційність, підтримувати всі нові тенденції розвитку сучасної освіти; 2) відкритість для всіх учасників навчально-виховного процесу; 3) конфіденційність; 4) створюватися за потребою навчання та відповідати меті; 5) забезпечувати необхідні комунікації між вчителем та учнями; 6) забезпечувати всебічний і гармонійний розвиток учня; 7) забезпечувати навчальну діяльність учня; 8) доступність в будь-який час в будь-якому місці до навчальних ресурсів; 9) забезпечувати різноманітність в навчанні; 10) колективність використання даних; 11) підтримувати складну архітектуру.

Висновки. Проведений історико-генезисний аналіз розвитку уявлень показав динамічність поняття навчальне середовище та дав можливість окреслити вимоги до сучасного навчального середовища, що розвивається в умовах запровадження у навчально-виховний процес хмарних технологій. Перспективи подальших досліджень у даному напрямку пов’язані з розробкою конкретних методик навчання окремих питань шкільного курсу фізики у хмаро орієнтованому навчальному середовищі.

Список літератури:

1. Биков В.Ю. Хмарні технології, ІКТ-аутсорсинг і нові функції ІКТ підрозділів освітніх і наукових установ / В.Ю. Биков // Інформаційні технології в освіті. – 2011. – № 10. – С. 8-23.
2. Жалдак М.І. Проблеми інформатизації навчального процесу в середніх і вищих навчальних закладах / М.І. Жалдак // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2013. – № 3. – С. 8-15.
3. Жук Ю.О. Навчальне середовище предметів природничого циклу: проблеми системного аналізу / Ю.О. Жук // Зб. наук. праць. Уманського ДПУ; гол. ред. Г. Кузь. – К., 2004. – С. 88-94.
4. Левківський М.В. Історія педагогіки: [навч.-метод. посібн.] / Левківський М.В. – [4-е вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 190 с.
5. Морзе Н.В. Основи інформаційно-комунікаційних технологій / Морзе Н.В. – К.: Видавн. група BHV, 2006. – 352 с.
6. Садовий М.І. Формування експериментально-орієнтованого навчального середовища вивчення фізики / М.І. Садовий, В.В. Слюсаренко, О.М. Трифонова, М.В. Хомутенко // ScienceandEducation a NewDimension. PedagogyandPsychology. – Budapest (Венгрія), 2014. – II(16), Issue: 33. – Р. 79-84. – Режим доступу: http://seanewdim.com/uploads/3/2/1/3/3213611/ped_psy_ii16_issue_33.pdf.